Діагностично-лікувальна тактика при тонкокишкових кровотечах

Анотація

Мета роботи — вивчити роль капсульної ендоскопії у визначенні лікувальної тактики при тонкокишкових кровотечах.

Матеріали і методи. Проаналізовано результати діагностики та лікування 194 пацієнтів з тонкокишковими кровотечами, які перебували на лікуванні в хірургічному та проктологічному стаціонарах КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня». До основної групи залучено 98 хворих, яким у період з травня 2013 р. до грудня 2015 р. проводили діагностику та лікування за розробленим нами діагностично­лікувальним алгоритмом, до групи порівняння — 96 хворих, котрим у період з квітня 2000 р. до грудня 2015 р. проводили діагностику та лікування за традиційною схемою.

Результати та обговорення. При використанні капсульної ендоскопії вдалося виявити джерело тонкокишкової кровотечі у 92,8 % хворих. Переважали кровотечі ерозивного генезу, які зупиняють консервативно (інфузійна терапія з урахуванням дефіциту об’єму циркулюючої крові, препарати 5­аміносаліцилової кислоти, інгібітори фібринолізу та аналоги вазопресину і соматостатину). При виразкових кровотечах ці заходи також були ефективними. При судинних змінах оптимальною тактикою було ургентне ендоскопічне втручання. При новоутвореннях хворі потребували планового оперативного лікування (ендоскопічних та відкритих резекцій) після дообстеження та доопераційної підготовки (інфузійно­трансфузійна терапія, корекція супутньої патології). В основній групі не застосовували діагностичні лапаротомії, тоді як у групі порівняння їх виконали у 45,8 % випадків. Це свідчить про високу ефективність капсульної ендоскопії у діагностиці джерела тонкокишкової кровотечі та визначенні лікувальної тактики.

Висновки. Застосування розробленого діагностичного алгоритму з використанням капсульної ендоскопії та двобалонної ентероскопії дало змогу виявити джерело тонкокишкової кровотечі у 92,8 % хворих та визначити лікувальну тактику. При тонкокишковій кровотечі, яка триває, з виявленим її джерелом лікувальна тактика полягає у виконанні ургентної ендоскопічної або відкритої операції, а при тонкокишковій кровотечі, котра припинилася, — у дообстеженні та плановому хірургічному лікуванні.