Вплив перетворень у стінці тонкої кишки при створенні електрозварних анастомозів різного типу на розривну міцність з’єднання

Анотація

Мета роботи — вивчити вплив на клінічні розривні властивості електрозварного анастомозу особливостей морфологічних перетворень у стінці тонкої кишки при застосуванні лінійного та багатоточкового методів з’єднання.

Матеріали і методи. На ділянках тонкої кишки діаметром 25 — 26 см в умовах комплексного гострого експерименту на свинях наклали 2 дворядних скобкових анастомози степлером та по 72 електрозварювальних точковим зварюванням (зубчастий пінцет з тиском на вістрі 1,8 Н/мм²) та лінійним циркулярним (тиск 2,1 Н/мм²) за типом «кінець до кінця». Використовували програму електрозварювального апарата «Патонмед» ЕКВЗ­300 (440 кГц). Випробовували анастомози повільним (до 15 мм рт. ст./хв) введенням рідини. Сліпим методом обирали варіант дослідження для кожного типу електрозварного з’єднання: до розриву або до втрати герметичності скобкового анастомозу (24,5 мм рт. ст.). Нерозірвані анастомози спрямовували на гістологічне дослідження.

Результати та обговорення. Всі електрозварні анастомози залишалися герметичними при тиску розпирання 24,5 мм рт. ст. Лінійний розрив спостерігали при тиску (56,6 ± 9,2) мм рт. ст., точковий — при тиску (38,2 ± 4,2) мм рт. ст. Товщина з’єднання лінійного анастомозу становила від 0,1 до 0,16 мм. Морфологічна характеристика анастомозу дещо відрізнялася на сегменті від 1/2 до 1/3 довжини кола, в якому виявили більшу частку щілин та кількість проміжків між з’єднаними коагульованими м’язовими оболонками, хоча загалом суцільність коагуляційних змін по колу зберігалася. Розрив при дослідженні межі міцності відбувався в зазначеному сегменті. Товщина точкового анастомозу хвилеподібно змінювалася від 0,8 до 3,0 — 4,0 мм. У точці зведення зубоподібних електродів відбувалося з’єднання м’язових оболонок, просторова орієнтація клітинних фрагментів і волокон, утворення конгломерату. Перифокально м’язові шари не зливалися, хоча входили до складу коагуляційного конгломерату, який охоплював переважно м’язовий та підслизовий шари. Серозні оболонки були з’єднані. На прикладі багатоточкового електрозварного з’єднання стінок кишки можна оцінити запас міцності, який може мати суцільне електрозварне з’єднання, та характеристику припустимої нерівномірності морфологічних перетворень при забезпеченні клінічно необхідних покажчиків міцності та герметичності.

Висновки. Незважаючи на різну глибину електрозварних перетворень у тканині вздовж кола анастомозу, наявність з’єднання коагульованих м’язових шарів кишки та суцільність коагуляційних змін уздовж лінії анастомозу, які формуються під дією обраних параметрів інструменту та імпульсів, забезпечують статистично значуще вищий, порівняно зі скобковим, розривний тиск для з’єднання. Глибина електрозварних перетворень та безперервна щільність з’єднання коагульованих м’язових і волоконних структур при лінійному типі з’єднання стінок кишки зумовлюють його переважну міцність порівняно з багатоточковим.