Сучасні методи діагностики і лікування абдомінального компартмент-синдрому
DOI:
https://doi.org/10.30978/SU2018129Ключові слова:
абдомінальний компартмент-синдром, внутрішньочеревний тиск, декомпресійна лапаротоміяАнотація
Мета роботи — вивчити вплив внутрішньочеревної гіпертензії на результат лікування пацієнтів з гострою абдомінальною патологією і проаналізувати сучасні методи лікування абдомінального компартментсиндрому.
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 33 хворих, прооперованих в ургентному порядку у 2014 — 2016 рр. Чоловіків було 28 (85 %), жінок — 5 (15 %). Середній вік чоловіків становив (58,5 ± 1,5) року, жінок — (65,2 ± 1,6) року. Більшість хворих (69 %) були працездатного віку. Всім пацієнтам до операції і в післяопераційний період проводили вимірювання внутрішньочеревного тиску непрямим методом шляхом визначення тиску в сечовому міхурі з використанням закритої системи Unometer AbdoPressure. При підвищенні тиску понад 35 мм рт. ст. виконували декомпресійну лапаротомію.
Результати та обговорення. В післяопераційний період підвищення внутрішньочеревного тиску діагностовано у 25 (75,8 %) хворих: внутрішньочеревну гіпертензію I ступеня — у 7 (28,0 %), II ступеня — у 9 (36,0 %), III — у 5 (20,0 %), IV — у 4 (16,0 %). При I — II ступені летальних наслідків не було, при III — IV ступені — летальність становила 20 % (5 хворих). Використання плоских вакуумних дренажів у лапаротомній рані дало змогу стабілізувати стан хворих за дві програмовані санації черевної порожнини у 6 (24 %) пацієнтів, за три — у 3 (12 %). Це дало змогу провести закриття лапаротомної рани.
Висновки. Частота розвитку внутрішньочеревної гіпертензії у хворих, прооперованих з приводу гострої абдомінальної патології, становила 75,8 %. У 9 (36 %) хворих виникла потреба у виконанні декомпресійної релапаротомії. Застосування в комплексному лікуванні абдомінального компартментсиндрому назоінтестинальної декомпресії та плоских вакуумних дренажів дало змогу стабілізувати стан черевної порожнини та провести закриття лапаротомної рани через (7,0 ± 1,2) доби і знизити летальність до 20 %.
Посилання
Панова НГ. Влияние внутрибрюшного давления на прогнозирование течения заболевания у больных с острой кишечной непроходимостью. Фундаментальные исследования. 2007;10:14-17.
Barba CA. The intensive care unit as an operating room. Surg Clin North Am. 2002;80(3):111-113.
Brush KA. Abdominal compartment syndrome: the pressure is on. Nursing. 2007;N 31:37-40.
Cheatham ML. Results from the International Conference of Experts on intraabdominal hypertension and abdominal compartment syndrome. II. Recommendations. Intens Care Med. 2007;33(6):951-962.
Kirkpatrick A. Is clinical examination an accurate indicator of raised intraabdominal pressure in critically injured patient. CJS. 2010;43(3):207-211.
Malbrain ML. Abdominal pressure in the critically ill. Curr Opin. Crit Care. 2000;6:17-29.
Malbrain ML, Cheatham ML, Kirkpatrick A. Results from the International Conference of Experts on intra-abdominal hypertension and abdominal compartment syndrome. I. Definitions. Intensive Care Med. 2006;32:1722-1732.
Moore AF, Hargest R, Martin M. Intraabdominal hypertension and the abdominal compartment syndrome. Br J Surg. 2014;91(9):1102-1110.
Muntean V, Galasiu R, Fabian O. Acute intraabdominal hypertension and «abdominal compartment syndrome». Chirurgia (Bucur). 2002;97(5):447-457.
Tons C. Abdominelles Kompartment syndrom: Vermeidung und Behandlung. Chirurg. 2010;N 71. S. 918-926.
