Хірургічне лікування гінекомастії та псевдогінекомастії

Анотація

Мета роботи — проаналізувати результати хірургічного лікування пацієнтів з гінекомастією та псевдогінекомастією різного ступеня.

Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебували 62 пацієнти, з них 29 з гінекомастією, 22 з псевдогінекомастією після значної втрати маси тіла і 11 з жировою гіпертрофією грудей. Усім пацієнтам проводили клінічне дослідження (визначали величину грудної залози і ступінь її птозу, надлишковий об’єм шкірно‑жирових складок, а також параметри сосково‑ареолярного комплексу (САК) та відстань, на яку необхідно було його перемістити). Обов’язково виконували ультразвукове дослідження грудної клітки і магнітно‑резонансну томографію для заперечення новоутворень та визначення співвідношення жирової і стромально‑залозистої тканини. Відповідно до результатів клінічних досліджень пацієнтів розподілили на чотири групи. До 1‑ї групи потрапили 15 пацієнтів з істинною гінекомастією I — II ступеня, до 2‑ї — 11 пацієнтів з жировою гіпертрофією грудей і незначним надлишком шкірних покривів, до 3‑ї — 14 пацієнтів з гінекомастією III — IV ступеня, збільшенням об’єму залозистої і жирової тканини, птозом грудей і надлишком шкіри, до 4‑ї — 22 пацієнти після значної втрати маси тіла II — III ступеня. У 1‑й групі виконували пряме висічення стромально‑залозистої тканини з використанням періареолярного розрізу зі щадною ліпосакцією, у 2‑й групі — тумесцентну ліпосакцію без висічення надлишкових тканин, у 3‑й групі — спочатку розширену ліпофіброаспірацію, а потім еліпсоподібну резекцію надлишкових тканин. Усі операції виконували одномоментно. У 5 випадках при вираженому птозі і надлишку тканини грудей використовували методику з формуванням верхньої «ніжки», яка живила САК, і видаленням надлишкових тканин. Пацієнтам 4‑ї групи проводили резекцію надлишкових тканин з переміщенням САК на живильній «ніжці» або з його вільною пересадкою. Після маркування виконували ліпофіброаспірацію. У 6 пацієнтів з вираженими шкірно‑жировими складками на бічній поверхні грудної клітки використали операцію в нашій модифікації. Це дало змогу поліпшити контур грудної клітки і знизити ризик тривалої лімфореї, характерної для цієї зони. У 3 пацієнтів з псевдогінекомастією ІІІ ступеня після розширеної резекції надлишкових тканин виконали вільну пересадку САК. Коригувальні операції проводили через 6 — 9 міс після первинного хірургічного втручання.

Результати та обговорення. Прооперованих пацієнтів спостерігали в терміни від 6 міс до 12 років. Контрольні огляди проводили через 3, 6, 9 і 12 міс після хірургічного лікування. Найближчі та віддалені результати оцінювали в кожній групі. Віддалені післяопераційні результати оцінювали з урахуванням основних критеріїв: форма грудей і САК, кількість та якість післяопераційних рубців, наявність або відсутність рецидиву. Добрі та задовільні результати отримано у 14 з 15 пацієнтів 1‑ї групи, 9 з 11 пацієнтів 2‑ї групи, 10 з 14 пацієнтів 3‑ї групи і 15 з 22 пацієнтів 4‑ї групи. Для поліпшення естетичного результату виконали коригувальні операції у 17 пацієнтів 3‑ї та 4‑ї груп.

Висновки. Різноманіття варіантів гінекомастії та псевдогінекомастії, особливо внаслідок значної втрати маси тіла, потребує від хірурга володіння всіма прийомами естетичної мамопластики. Лише диференційований підхід до вибору оптимального методу хірургічного втручання дає змогу досягти доброго результату операції, усунути психоемоційні комплекси і повернути пацієнта до повноцінного соціального життя.