Причини незадовільних результатів лікування вогнепальних поранень магістральних артерій кінцівок
DOI:
https://doi.org/10.30978/SU2019-3-38Ключові слова:
вогнепальні поранення, пошкодження магістральних артерій, реваскуляризація кінцівки, автовенозне протезування, алопротезування, ампутація кінцівки, фасціотомія, супутні пошкодженняАнотація
Мета роботи — встановити характерні особливості групи поранених, у яких не вдалося зберегти кінцівку, а також чинники, котрі призвели до втрати кінцівки, незважаючи на спробу реваскуляризації, що дасть змогу спрогнозувати і поліпшити результат лікування поранених.
Матеріали і методи. Проаналізовано дані щодо 100 пацієнтів, які отримали поранення під час проведення антитерористичної операції (операції Об’єднаних сил) на Сході України в період з 2014 року до травня 2019 р., зі свіжими ушкодженнями магістральних артерій кінцівок, котрим було проведено реваскуляризацію. Серед них було 28 пацієнтів з пораненням верхніх кінцівок і 72 — з пораненням нижніх кінцівок. У групі прооперованих з пораненнями верхніх кінцівок у 5 (17,9 %) випадках у найближчі дні або тижні проведено ампутацію, в групі пацієнтів з пораненнями нижніх кінцівок — в 12 (17,7 %). Проаналізували групу пацієнтів з успішною реваскуляризацією і групу хворих, в яких не вдалося зберегти кінцівку. При аналізі враховували такі особливості поранень, як характер пошкодження, наявність великого дефекту м’яких тканин, термін евакуації, термін до надання спеціалізованої допомоги, супутні пошкодження інших анатомічних структур у ділянці поранення, наявність поєднаної травми, вид оперативного втручання і ступінь тяжкості загального стану на момент евакуації.
Результати та обговорення. Кількість профілактичних фасціотомій була меншою в групі пацієнтів з ампутацією порівняно з групою осіб зі збереженими кінцівками (35 і 48 % відповідно). Загальна кількість операцій автовенозного протезування в обох групах — 51. У 14 (27 %) випадках у подальшому проведено ампутацію. Після 24 операцій алопротезування виконано 3 (13 %) ампутації кінцівок.
Висновки. Найбільш значущими чинниками, які призвели до незадовільного результату реваскуляризації, були великий дефект м’яких тканин у зоні поранення, затримка з евакуацією на спеціалізований етап, тяжкий загальний стан, супутні пошкодження інших анатомічних структур у зоні поранення. Найнесприятливішою для прогнозу реконструктивного втручання є комбінація пошкодження артерії, вени, магістральних нервів і трубчастої кістки («синдром втраченої кінцівки»). Вибір синтетичного алопротезу для реваскуляризації при вогнепальних пораненнях не підвищує ризику подальшої ампутації.
Посилання
Boyova travma sertsya ta magistralnykh sudyn kintsivok: posibnyk / pid zag. red. Tsymbaliuka VI. – Ternopil: TNMU, 2019:217-222.
Nguen Khan Zy. Raneniya krupnykh perifericheskikh sosudov I ikh posledstviya. Moscow, 1985:5-10.
Ognestrelnye raneniya I povrezhdeniya sosudov. Opyt sovietscoy meditsiny v Velicoiy Otechestvennoi voine 1941-1945 gg. Moscow: Medgiz, 1955;19.
Sosudistaya khirurgiya po Haimovichu: rukovodstvo / pod red. E. Ashera – M.: Binom, 2010:420-422.
Fox CJ, Gillespie D, Rasmussen TE. Contemporary management of wartime vascular trauma. Journal of Vascular Surgery. 2005;41(4):638-644.
Sharrock A, Tai N, Perkins Z. Management and outcome of 597 wartime penetrating lower extremity arterial injuries from an international military cohort. Journal of Vascular Surgery. 2019;70(1):224-232.
