Віддалені результати після дії високочастотного ендовенозного електрозварювання на тромбовані магістральні підшкірні вени нижніх кінцівок за даними морфологічних і ультразвукових досліджень
DOI:
https://doi.org/10.30978/SU2019-3-46Ключові слова:
тромбофлебіт, морфологія вен, електрозварювання живих тканин, ультразвукове дослідженняАнотація
Мета роботи — вивчити морфологічні та ультразвукові зміни в тромбованих магістральних підшкірних венах нижніх кінцівок після дії високочастотного ендовенозного електрозварювання та визначити ефективність застосування методу в лікуванні гострого висхідного тромбофлебіту.
Матеріали і методи. У період з 2016 до 2018 р. у хірургічних відділеннях міської клінічної лікарні № 8 м. Києва проведено хірургічне лікування з використанням ендовенозного високочастотного електрозварювання за допомогою апарата ЕК300М «Свармед» (Україна) 52 пацієнтам із гострим висхідним тромбофлебітом великої підшкірної вени. Вік пацієнтів — від 19 до 78 років (середній вік — (51,28 ± 2,63) року). Клас С2 згідно з міжнародною класифікацією СЕАР (Сlinical Etiological Anatomical Pathophysiological) діагностували у 4 хворих, С3 — у 19, С4 — у 13, С5 — у 9, С6 — у 7. Проводили морфологічне дослідження зрізів. Фото архівували із використанням світлооптичного мікроскопа «Carl Zeiss» (Німеччина) із системою обробки даних «Axio Imager. A2». Ультразвукове дуплексне ангіосканування проводили за допомогою приладу Toshiba Nemio XG (Японія) з конвексним датчиком з робочою частотою 3,5 — 5,0 МГц і лінійними датчиками з частотою 7,5 — 12,0 МГц. Ультразвукове дослідження здійснювали через 2 — 7 днів після операції. Віддалені результати оцінювали через 3, 6 та 12 міс.
Результати та обговорення. При морфологічному дослідженні препаратів вен виявлено гомогенізацію тромботичних мас у просвіті вени, щільний зв’язок останніх з обробленою стінкою судини. В більшості випадків тромботичні маси тотально облітерували просвіт вени. Всі шари стінки вени злилися в єдиний гомогенний комплекс. При специфічному забарвленні на еластичні волокна виявлено тотальну їх деструкцію у внутрішній і середній оболонках, стоншення та фрагментацію еластичних волокон адвентиції. При ультразвуковому дослідженні на 2‑гу–7‑му добу в 49 (94,24 %) випадках спостерігали повну оклюзію великої підшкірної вени. Через 3 — 6 міс у 3 (5,76 %) випадках виявлено часткову реканалізацію, через 9 — 12 міс у 2 (3,84 %) випадках при кольоровому картуванні — збереження часткової гемодинамічно незначущої реканалізації. В 1 (1,92 %) випадку зафіксовано повну, гемодинамічно значущу реканалізацію всього звареного сегмента великої підшкірної вени. Аналіз даних ультразвукових досліджень показав, що, незважаючи на повну деструкцію всієї стінки вени, в перші дні після електрозварювання в 5,76 % випадках у звареній вені виявлено ділянки пристінкового кровотоку.
Висновки. Ендовенозне високочастотне електрозварювання тромбованої великої підшкірної вени при гострому висхідному тромбофлебіті спричиняє повну деструкцію тромботичних мас та всіх шарів стінки вени і в 94,24 % випадків дає змогу досягти повної облітерації звареної вени.
Посилання
Hudz IM. Stratehiia likuvannia hostroho tromboflebitu nyzhnikh kintsivo. Klinichna flebolohiia. 2009;1:150-151 (Ukrainian).
Diadyk OO, Savoliuk SI, Herashchenko RA, Khodos VA, Kozlova KS. Morfolohichne obhruntuvannia vyboru optymalnykh parametriv endovenoznoho elektrozvariuvannia dlia likuvannia vyskhidnoho tromboflebitu velykoi pidshkirnoi veny. Art of medicine. 2018;3(7):49-53 (Ukrainian). ISSN 2521-1455.
Savoliuk SI, Khodos VA, Herashchenko RA, Horbovets VS. Pershyi dosvid vykorystannia endovenoznoho elektrozvariuvannia v kompleksnomu khirurhichnomu likuvanni hostroho vyskhidnoho tromboflebitu velykoi pidshkirnoi veny. Khirurhiia Ukrainy. 2018;3(67):63-67 (Ukrainian). DOI: http://doi.org/10.3978/SU2018-3-63 ISSN 1818-5398.
Rosai and Ackerman’s Surgical Pathology Seven edition/edited by J.Rosai. Elsevier Inc, 201;1, Ch. 2,3:25-95
Scott G, Mahdi AJ, Alikhan R. Superficial vein thrombosis: a current approach to management. Br J Haematol. 2015;Mar. 168 (5):639-645. doi: 10.1111/bjh.13255