Ефективність нової баріатричної операції при лікуванні пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу
DOI:
https://doi.org/10.30978/SU2019-4-21Ключові слова:
морбідне ожиріння, шунтування шлунка, рукавна гастректомія, цукровий діабет 2 типуАнотація
Мета роботи — порівняти ефективність біліопанкреатичного шунтування за Санторо і нової баріатричної операції (рукавної гастректомії з одним гастроілеальним анастомозом) при лікуванні пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу і морбідним ожирінням.
Матеріали і методи. У період з 2013 до 2018 р. проведено ретроспективне когортне дослідження за участю 32 пацієнтів (21 жінки та 11 чоловіків) з морбідним ожирінням і цукровим діабетом 2 типу, яким були виконані баріатричні операції (біліопанкреатичне шунтування за Санторо (перша група) і рукавна гастректомія з одним гастроілеальним анастомозом (друга група)). Критерії вилучення з дослідження: наявність в анамнезі баріатричних операцій, верхньосерединних лапаротомій, тяжких супутніх захворювань (ASA III — IV), психологічної нестабільності. Вік пацієнтів — від 25 до 65 років (середній вік — 42,6 року). Середня доопераційна маса тіла — 107,5 кг (92,0 — 189,5 кг), середній індекс маси тіла — 41,2 кг / м2 (36,7 — 65,0 кг / м2), середня надлишкова маса тіла — 50,8 кг (28 — 106 кг). Середня тривалість метаболічного захворювання до операції — 7,5 року (3 — 21 рік). Лише 2 пацієнти контролювали хворобу за допомогою дотримання дієти, 15 — отримували пероральні цукрознижувальні препарати, ще 15 — інсулін.
Результати та обговорення. Тривалість лапароскопічних баріатричних операцій становила від 92 до 180 хв. Середня тривалість операції біліопанкреатичного шунтування за Санторо була значно більшою, ніж рукавної резекції шлунка з одним гастроілеальним анастомозом ((158 ± 28) і (112 ± 16) хв відповідно (р < 0,05)). В обох групах не відзначено серйозних інтраопераційних ускладнень або смертності. Середня тривалість перебування пацієнта в стаціонарі становила 7,2 дня (від 6 до 9 днів) у першій групі та 5,6 дня (від 5 до 8 днів) — у другій (р > 0,05). Період спостереження за пацієнтами становив від 6 до 48 міс. Ліпідний профіль значно поліпшився в обох групах. У перший рік після операції у 90 % пацієнтів відзначено нормальний вміст загального холестерину, у 85 % — нормальний рівень тригліцеридів. Гіпертонічну хворобу вилікувано у 13 пацієнтів, поліпшилася — у 2. Не було статистично значущих відмінностей у нормалізації супутніх захворювань між групами.
Висновки. Баріатрична операція Санторо та рукавна гастректомія з одним гастроілеальним анастомозом однаково впливають на надлишкову масу тіла, метаболічні порушення, а також частоту ускладнень. Рукавна гастректомія з одним гастроілеальним анастомозом є ефективною та щадною хірургічною операцією для лікування пацієнтів з патологічним ожирінням і цукровим діабетом 2 типу.
Посилання
Beymer C, Kowdley K, Larson A et al. Prevalence and predictors of asymptomatic liver disease in patients undergoing gastric bypass surgery. Arch Surg. 2003;138:1240-1244. doi:10.1001/archsurg.138.11.1240.
Buchwald H, Estok R, Fahrbach K et al. Weight and type 2 diabetes after bariatric surgery: systematic review and meta-analysis. Am J Med. 2009;122:248-56. doi:10.1016/j.amjmed.2008.09.041.
Castillo J, Fábrega E, Escalante CF et al. Liver transplantation in a case of steatohepatitis and subacute hepatic failure after biliopancreatic diversion for morbid obesity. Obes Surg. 2001;11:640-642. doi: 10.1381/09608920160557174.
Gagner M. Laparoscopic revisional surgery after malabsorptive procedures in Bariatric surgery, more specifically after duodenal switch. Surg Laparosc Endosc Percutan Tech. 2010;20:344-347. doi: 10.1097/SLE.0b013e3181f5aa05.
Haber GB, Heaton KW, Murphy D et al. Depletion and disruption of fiber: effect on satiety, plasma-glucose and serum insulin. Lancet. 1977;2:679-682. doi: 10.1016/s0140-6736 (77)90494-9.
Higa K, Ho T, Tercero F et al. Laparoscopic Rouxen-Y gastric bypass: 10 year follow-up. Surg Obes Relat Dis. 2011;7:516-525. doi: 10.1016/j.soard.2010.10.019.
Lam NT, Kieffer TJ. The multifaceted potential of glucagon-like peptide-1 as a therapeutic agent. Minerva Endocrinol. 2002;27:79-93.
Lee WJ, Almulaifi AM, Tsou JJ et al. Duodenal-jejunal bypass with sleeve gastrectomy versus the sleeve gastrectomy procedure alone: the role of duodenal exclusion. Surg Obes Relat Dis. 2015;11(4):765-770. doi: 10.1016/j.soard.2014.12.017.
Lee WJ, Lee YC, Ser KH et al. Revisional surgery for Laparoscopic mini gastric bypass. Surg Obes Relat Dis. 2011;7:486-492. doi: 10.1007/s11695-010-0234-8.
Lund A, Vilsboll T, Bagger JI et al. The separate and combined impact of the intestinal hormones, GIP, GLP-1 and GLP-2, on glucagon secretion in type 2 diabetes. Am J Physiol Endocrinol Metab. 2011;300:1038-1046. doi: 10.1152/ajpendo.00665.2010.
Mahdy T, Al Wahedi A, Schou C. Efficacy of single anastomosis sleeve ileal (SASI) bypass for type-2 diabetic morbid obese patients: Gastric bipartition, a novel metabolic surgery procedure: A retrospective cohort study. Int J Surg. 2016;34:28-34. doi: 10.1016/j.ijsu.2016.08.018.
Mason EE. Ileal transposition and enteroglucagon/GLP-1 in obesity (and diabetic?) surgery. Obes Surg. 1999;9:223-228. doi: 10.1381/096089299765553070.
Mentis N, Vardarli I, Kothe LD et al. GIP does not potentiate the antidiabetic effects of GLP-1 in hyperglycemic patients with type 2 diabetes. Diabetes. 2011;60:1270-1276. doi: 10.2337/db10-1332.
Miyawaki K, Yamada Y, Ban N et al. Inhibition of gastric inhibitory polypeptide signaling prevents obesity. Nat Med. 2002;8:738-742. doi: 10.1038/nm727.
Muccioli G, Tschop M, Papotti M et al. Neuroendocrine and peripheral activities of ghrelin implications in metabolism and obesity. Eur J Pharmacol. 2002;440:235-254. doi: 10.1016/s0014-2999 (02)01432-2.
Plaisancie P, Dumoulin V, Chayvialle JA et al. Luminal glucagon-like peptide-1 (7-36) amide-releasing factors in the isolated vascularly perfused rat colon. J Endocrinol. 1995;145:521-526. doi: 10.1677/joe.0.1450521.
Roberts RE, Glicksman C, Alagband-Zadeh J et al. The relationship between postprandial bile acid concentration, GLP-1, PYY and ghrelin. Clin Endocrinol. 2011;74:67-72. doi: 10.1111/j.1365-2265.2010.03886.x.
Rutledge R. The mini-gastric bypass: experience with the first 1274 cases. Obes Surg. 2001;11:276-280. doi: 10.1381/096089201321336584.
Sánchez-Pernaute A, Rubio Herrera MA, Pérez-Aguirre ME et al. Single anastomosis duodeno-ileal bypass with sleeve gastrectomy (SADI-S). One to three-year follow-up. Obes Surg. 2010;20:1720-1726. doi: 10.1007/s11695-010-0247-3.
Santoro S. From bariatric to pure metabolic surgery: new concepts on the rise. Ann Surg. 2015;262:79-80. doi: 10.1097/SLA.0000000000000590.
Santoro S, Velhote MC.P., Malzoni CE et al. Digestive adaptation: a new surgical proposal to treat obesity based in physiology and evolution. Einstein. 2003;1:99-104. doi: 10.1590/s1516-31802006000400004.
Suarez JP, Fuentes M, Alvarez L et al. Protein malnutrition after gastric bypass incidence versus comparison biliopancreatic diversion. Nutr Hosp. 2015;32:80-86. doi: 10.3305/nh.2015.32.1.8963.
Wisen O, Johansson C. Gastrointestinal function in obesity: motility, secretion and absorption following a liquid meal test. Metabolism. 1992;41:390-395. doi: 10.1016/0026-0495 (92)90073-j.
Yska JP, van Roon EN, de Boer A et al. Remission of type 2 diabetes mellitus in patients after different types of bariatric surgery: a population-based cohort study in the United Kingdom. JAMA. Surg. 2015;150:1126-1133. doi: 10.1001/jamasurg.2015.2398).
