Оптимізація хірургічного лікування пілонідальних кіст крижово-куприкової ділянки
DOI:
https://doi.org/10.30978/SU2019-4-33Ключові слова:
пілонідальна кіста крижово‑куприкової ділянки, шви з внутрішньою фіксацією, епітеліальний куприковий хідАнотація
Мета роботи — поліпшити результати хірургічного лікування пацієнтів з пілонідальними кістами крижово‑куприкової ділянки.
Матеріали і методи. Проведено хірургічне лікування 451 пацієнта з пілонідальними кістами крижово‑куприкової ділянки. Залежно від способу лікування пацієнтів розділили на дві групи: основну — 226 пацієнтів, яким проведено хірургічне лікування з використанням розробленого способу серединної резекції з внутрішніми біодеструктивними швами, котрі не потребують видалення, та порівняння — 225 пацієнтів, яким проведено хірургічне лікування традиційним способом з використанням вузлових швів, які потребують видалення, з нашкірною фіксацією. Всіх пацієнтів прооперовано під місцевим знеболюванням амбулаторно.
Результати та обговорення. Термін амбулаторного лікування та загоєння післяопераційної рани був удвічі коротшим в основній групі (7 і 16 діб, 13 та 27 діб). Частота виникнення рецидиву в основній групі була значно меншою (3,1 та 10,6 %). Нагноєння післяопераційної рани частіше виявляли у групі порівняння (у 2 (0,9 %) і 9 (4,0 %) випадках).
Висновки. Використання розробленого способу хірургічного лікування пілонідальних кіст крижово‑куприкової ділянки за рахунок економної резекції шкірного клаптя з патологічно зміненими тканинами, використання швів з внутрішньою фіксацією, які не створюють зовнішнього тиску на шкіру країв рани, що запобігає ішемії та порушенню мікроциркуляції, сприяє значному поліпшенню результатів хірургічного лікування пілонідальних кіст, зменшенню частоти нагноєння післяопераційної рани (до 0,1 %), частоти виникнення рецидиву захворювання (до 3,1 %) та має суттєві переваги над традиційним методом. Термін загоєння післяопераційної рани зменшився до 13 діб (у групі порівняння — 27 діб), термін амбулаторного лікування пацієнтів — до 7 діб (при застосуванні традиційного методу — 16 діб).
Посилання
Belousov AE. Plasticheskaya rekonstruktivnaya i esteticheskaya khirurgiya. Gippokrat, 1998:744.
Nechaj IA, Mal`czev NP. Maloinvazivnye metodiki v lechenii pilonidal`noj bolezni (obzor literatury). Vestnik khirurgii. 2019;178(3):69-73. https://doi.org/10.24884/0042-4625-2019-178-3-69-73.
Patent na korysnu model №644014 MPK A61V 17/00 «Sposib nakladannia zustrichnoho bezperervnoho vnutryshnodermalnoho shva shkiry», Balan Ihor Heorhiiovych Opubl. 25.10.2011, biul. № 20/2011.
Alferink M, Atmowihardjo L, Smeenk R, Cadanova D, Schouten R. Pilonidal disease laser therapy: short term results of an observational cohort study. World Journal of Surgery and Surgical Research. 2019;2:1143.
Giarrantano G, Toscano C, Shalaby M et al. Endoscopic Pilonidal Sinus Treatment Long-Term Results of a Prospective Series. Journal of the Society of Laparoendoscopic Surgeons. 2017;21, N 3. 2017.00043. doi: 10.4293/JSLS.2017.00043.
Gips M, Melki Y, Salem L et al. Minimal surgery for pilonidal disease using trephines : description of a new technique and long-term out-comes in 1,358 patients. Dis Colon Rectum. 2008;51(11):1656-1662. doi: 10.1007/s10350-008-9329-x.
Gordon P, Nivatvongs S. Gordon Principles and Practice of Surgery for the Colon, Rectum and Anus. 3rd ed. CRC Press, 2007:236.
Kumar N, Sutradhar P. Karydakis procedure for sacrococcygeal pilonidal sinus disease: Our experience. Indian Journal Plast Surg. 2014;47(3):402-406. doi: 10.4103/0970-0358.146615.
Mosquera DA, Quayle JB. Bascom’s operation for pilonidal sinus. Journal of the Royal Society of Medicine. 1995;88:45-46.
Mutaf M, Temel M, Nihat Koç M. A new surgical technique for closure of pilonidal sinus defects: triangular closure technique. Med Sci Monit. 2017;23:1033-1042 doi: 10.12659/MSM.899879.
Sondenaa K, Andersen E, Nesvik I, Soreide JA. Patient characteristics and symptoms in chronic pilonidal sinus disease. Colorectal Disease. 1995;10:39-42.
