Особливості морфології грануляційної тканини лапаротомної рани при використанні різних видів швів

Анотація

Мета роботи — дослідити в експерименті морфологічні особливості грануляційної тканини лапаротомної рани при зашиванні останньої простими вузловими та безперервним обвивним швом.

Матеріали і методи. Експеримент виконано на 108 щурах, яким проведено серединну лапаротомію. Першій групі тварин (n = 54) краї м’язово‑апоневротичного шару передньої черевної стінки з’єднано простими швами, другій групі (n = 54) — безперервним обвивним. Забір біологічного матеріалу проводили в 1‑шу, на 7‑му та 14‑ту добу після оперативного втручання шляхом висічення м’язово‑апоневротичного шару передньої черевної стінки разом зі шкірою.

Результати та обговорення. В 1‑шу добу дослідження у першій групі в грануляційній тканині статистично значущо переважали лімфоїдні клітини та нейтрофіли, різниця між їх кількістю була статистично незначущою. У другій групі відзначено статистично значущо більшу частку лише лімфоїдних клітин. На 7‑му та 14‑ту добу спостереження в обох групах у грануляційній тканині статистично значущо переважали фібробласти. В 1‑шу добу після виконання операції в обох групах спостерігали фібрин у вигляді сітки, а у другій групі — також крововиливи. Морфологія грануляційної тканини лапаротомної рани на 14‑ту добу спостереження не відрізнялася в групах, за винятком того, що в другій групі статистично значущо був більшим питомий об’єм колагенових волокон.

Висновки. Використання безперервного обвивного шва на відміну від простого вузлового спричиняє статистично значуще переважання у грануляційній тканині лапаротомної рани фібробластів, лімфоїдних та плазматичних клітин, збільшення питомого об’єму колагенових волокон, а також зменшення частки макрофагів, особливо на 14‑ту добу спостереження, що свідчить про порівняно швидке дозрівання грануляційної тканини.